The Kyiv Berlin Metro Construction

Am Sonntag, 29.10. präsentierten Norman Behrend und Eric Pawlitzky ihre mehrteilige Skulptur „The Kyiv Berlin Metro Construction“ auf einer Brache mitten in Kyiv in der Kazymuyr Malevich Str. Das Objekt war nur für etwa 20 Stunden zu sehen und wurde an nächsten Morgen in das Kunstzentrum M17 transportiert, wo es ab dem 21. November erneut gesehen werden kann. Hier einige Eindrücke von der Veranstaltung und den gezeigten Objekten.

Будівництво метро Київ-Берлін
У неділю, 29 жовтня, Норман Беренд та Ерік Павліцький представили свою багатоскладову скульптуру „Будівництво метро Київ-Берлін“ на пустирі в центрі Києва на вул. Казимира Малевича. Об’єкт був виставлений лише близько 20 годин, а наступного ранку був перевезений до арт-центру М17, де його можна буде побачити знову з 21 листопада. Пропонуємо вашій увазі деякі враження від події та об’єктів, представлених на виставці.

Förderung von drei Filmprojekten in Kyiv.

Dank der Filmwerkstatt Düsseldorf werden drei Filmemacherinnen unterstützt diesen Winter jeweils einen Monat in Kyiv zu arbeiten und ihre Filmprojekte fortzuführen.

Folgende Projekte werden unterstützt:

-Eva Neidlinger, „dear hate,“

-Theresa Münnich, „Ukrainian Dream“
– Andrėja Šaltytė, „Kyiver Zunge 2“


„Assembly Scheme“, Ausstellung im M17 Art Center, Kyiv, 9.11.2023…

Als Resultat der Zusammenarbeit im Instytut Avtomatyki wurden wir von NAHIRNA22 eingeladen an der Ausstellung „Assembly Scheme“ im M17 Art Center teilzunehmen. Die Ausstellung zeigt Positionen aller Künstler*innen die seit beginn des Krieges unter dem Dach des Instytut Avtomatyki arbeiten.

The Assembly Scheme project focuses on the phenomenon of the Kyiv Institute of Automation, the art hub, that emerged spontaneously in the building at 22 Nahirna Street. The exhibition brings together 60 artists representing a self-organised community of artists, which is a living organism that develops and transforms, triggering new ideas and reflections of the artists.

The exhibition at the M17 CAC has no chronological sequence and serves as a type of model for an assembly: a symbolic scheme where a set of elements, details, events, is assembled in the viewer’s perception into a coherent structure.

The project is organized by the M17 Contemporary Art Center, Nahirna 22 NGO, Art Support Fund.

The curatorial team:
Svitlana Ahranovska
Yuriy Bolsa
Oleksandr Bohomaz
Nikita Vlasov
Andriy Pidlisnyi
Maksym Mazur

Administrative team:
Marta Nyrkova
Molly Route
Sabina Magnitofon

Join us for the opening on Thursday, 9 November 2023
📍Kyiv, 102-104 V. Antonovycha St.
Free admission to the opening

Unser Text für die Ausstellung:

„Ich komme und sehe”.

Nine artists from Berlin, Düsseldorf and Leipzig have been working at Instytut Avtomatyki “Common Space” since April 2023, as part of the residency project “Ich komme und sehe”.

The project enables artists based in Germany to work at Kyiv’s Instytut Avtomatyki for one month and to interact with the Kyiv art scene, especially the artists of NAHIRNA22.  Its aim is to foster dialogue and artistic exchange.

At the start of the full-scale invasion many Ukrainian artists were forced to move their studio westwards, although of course very few western artists have come to work in Ukraine. This is true especially for non-journalistic forms of practice from western artists, which seem to be almost absent.  This matters because the languages of journalistic practices are quite different from Fine Art which stores different information in different forms. 

The ‘Ich komme und sehe’ Residency program attempts to address this issue.  But there is a related question here – how is an outsider’s perspective supposed to inform or benefit the experiences of someone living at a time of national crisis?  No one can claim that a group of German artists can feel what Ukrainians are feeling or know as much about the situation as a Ukrainian on the streets of Kyiv. Indeed, this exhibition makes no such claim, rather it seeks to share perspectives as a good thing in and of itself.

Some of the participating artists have been working in Ukraine for many years and some were even born in Ukraine. Others are in Kyiv for the first time. The exhibition features work at differing stages, from finished artworks to the results of experimental research processes. Each one is reflecting the question of how to deal with this serious reality in their art.  Whilst there is no overarching concept to this exhibition, the uniting factor is that all the participating artists were willing and interested to work in Kyiv, in the reality of being at the edge of war. And to tell the story of what they see, in their art.  This exhibition is thus both an act of witness as well as one of solidarity.

The works shown in this exhibition have mostly been created in and around Instytut Avtomatyki this summer 2023 and are inspired by the art, discussions and cooperative exhibitions with the artists of the art group NAHIRNA22. The residency “Ich komme und sehe” was created and organized by the painter Paul Maciejowski. It is funded by the Kunststiftung North Rhine Westphalia, Ministry of Culture and Sciences North Rhine Westphalia, Germany, European Union Culture Moves Europe Fund and The Goethe Institute.



As I was driving past the armed guards and the various sentry points in the towns which mark the way to Kyiv, I was thinking I should write about them for the blog.  About these free-standing, impromptu sculptural forms which are all to do with controlling movement within space, and ultimately to do with the Russian invasion of Ukraine.  Piles of tank traps on front gardens are necessarily intriguing in the way they mimic modernist sculptures.  So I was thinking to write about that, about the war and how the war is visible in Ukraine even far from the front lines. But actually, having been in Kyi for a few days, what I want to write about instead is a hardware store called Epicenter. 

If you are in any doubt that Ukraine should join the European Union you should just come and walk around one of their hardware stores.  Honestly, as soon as possible Ukraine, PLEASE join the EU and then come and open hardware stores in Germany.  I would be so very grateful!  I will admit to being a bit of a Hardware store nerd, and to being a bit of a fan of fixings, lengths of timber, pipes, insulating materials.  But I can also spend ages wandering around the wallpaper section.  Except back home the wallpaper section is never really big enough to wander around.  Often no more than a few dreary rolls of woodchip sulking next to something which sadly goes on about coffee time. But here, oh my god, Epicenter has an eternity of wallpapers. So many happy slogans, so many swirling patters. If made me giddy, and at the same time sad that I don’t have any walls in Germany that need wallpapering with colourful stacked houses.

To say that there is *everything* in Epicenter is something of an understatement.  If you need wallpaper paste there are something like 50 varieties.  Google Lens wasn’t working for me in the depths of the building so I had no way of translating what the various flavours of wallpaper paste might be.  Suffice it to say the tendency seems to veer towards the encyclopedic in virtually every sub-category.  It’s more like walking round a town than walking round a shop with a range of products that suggest an Obsessive Compulsive Disorder in the buying department. Much like those small stores which will famously stock every whiskey in the world, or every something else, the totality of the offering being more significant that any individual iteration of a product. We are of course in Kyiv, the capital city, so one would expect this to be where you find the grandiose commercial offers. There is something affirming though about being in Epicenter, the normality of the place and the way that a hardware store is always a cathedral to getting-on-with-your-life as well as a document of shabby materialism.  But the hardware store is surely a more acceptable temple of materialism than say the duty free shop or the jewellry store. It manages to wrap that guilt of materialism in a cloak of virtuous utility.  Irrespective of your politics you might agree that life is more pleasant in a world where you can buy a brush for the toilet bowl.

I was cooing the whole morning as I wandered around and picked up a few fridge magnet souvenirs, some working gloves and a bottle of patriotic shaving cream with Patron, Ukraine’s famous bomb disposal sniffer dog, taking pride of place on the front.  As a tourist of course I was intrigued by the things I don’t see back in Germany.  There is shift in aesthetics, slightly more bling, slightly more gold trim and lots and lots more floral.  My favourite aisle was probably the Avenue of Doors, a small installation in itself, which, when you think about it, offers a quite different symbology to checkpoints and tank traps.


Ein Fenster öffnen, Ausstellung von 45 deutschen Künstler*innen im…

Ausgewählt und transportiert von Paul Maciejowski, vor Ort kuratiert und aufgehängt von Maksym Mazur, Andrii Pidlisniy, Yuri Bolsa, Molly Route, Igor Selemenev.

Відібрані та перевезені Павлом Мацейовським, кураторами та організаторами виставки стали Максим Мазур, Андрій Підлісний, Юрій Больша, Моллі Рут, Ігор Селємєнєв.


Anna Mirbach, Ausstellung, „Bouche d´egoût“, vor Wandmalerei von Igor…

Regen fällt global auf alle Häupter.

In Metropolen wäscht er Schmutzsuppe in das feine Geäder ihres Katakombenskeletts.

Sickerwasser ist dort gesellschaftliches Gut.

Der Mund alias Gullydeckel benetzt seine Lippen mit den Tropfen der Natur. Er bettet sie auf Betonfuton, menschlich gebaut.

Geht über das Individuum hinaus. Mundstück des städtischen Unterwasserkörpers.

Ein Pflaster. Beugt Abstürzen vor.

Seine sorgfältig gestalteten Motive verweisen auf Historie, an besonderen Orten der Stadt werden kulturelle und wirtschaftliche Bezüge gezogen.

Ich bin in Kyiv und pause mit Kohle (ein chemischer Katalysator) Gullydeckel ab.

Diese wunderschönen gusseisernen, oft verzierten Objekte,

eigentümlich gestaltet, manche alt, von Tritten poliert, einige neu, mit Kunststoffinlays versehen.

Sie bilden kollektive Narrative. Ich nehme sie als Matrizen für unscharfe, fragmentarisch zusammengesetzte Transparente.

Portale wie ein Wasservorhang.

Wo führen sie hin?

Manches Mal braust der Wassermund, seine schäumenden Lippen speien salzige Tränen aus dem Unterbau.

Doch zuverlässig trägt er Brack auf seinen Wasserarmen in die tiefen Grotten des Orpheusbeckens.

In seine steinerne Kleidung strömen die Jahre.

Inwendig sammelt sich das Geschöpfte, krauses Wasser rauscht in die Vertiefung.

Weiches Wasser in den Höhlungen.

Kyiv im Spätsommer – friedliche Hügelstadt,  Zugewandtheit kondensiert in der Luft.

Regen fällt selten. Die Stadt atmet glücklich.

Ich blende aus. Verschlafe den Alarm.

Дощ падає всесвітньо на всі голови.

У мегаполісах він вимиває бруд у тонкі вени їхнього катакомбного скелету.

Тут вода є суспільним благом.

«Рот», або ж люк, зволожує свої губи краплями природи. Він вкладений у бетонну основу, зведену людьми.

Вона виходить за межі індивідуму. Рот міського підводного тіла.

Штукатурка. Запобігає падінням.

Її ретельно розроблені мотиви посилають до історії, у особливих місцях у місті робляться культурні та економічні зв’язки.

Я в Києві, і використовую вугілля (хімічний каталізатор) для обробки люків.

Ці чудові чавунні предмети, часто оздоблені, мають своєрідний дизайн, деякі старі, зношені від використання, деякі нові, з пластиковими вкладками.

Вони створюють колективні наративи. Я використовую їх як матриці для розмитих, фрагментарно складених прозоростей.

Портали, схожі на завісу води.

Куди вони ведуть?

Час від часу вода шумить у своєму роті, її пінисті губи викидають солоні сльози з підвалу.

Але надійно вона несе у своїх водних руках у глибокі гроти каркасу Орфея.

Роки вливаються в його кам’янистий одяг.

Усередині накопичується творіння, водяні звивини шумлять у вигнутих місцях.

М’яка вода в поглибленнях.

Київ у пізньому літі – мирне місто на пагорбах, ніжність конденсується в повітрі.

Дощ падає рідко. Місто дихає щасливо.

Я відключаюсь. Просипаю будильник.


Ein Picknick im September 2023 in Kyiv, Ukraine.

Durch die Offenheit und Menschlichkeit von Anna Mirbach und Sofie Schnellbach wurde ein Moment geschaffen der in seiner Bedeutung über sich selbst hinausweist. In der Traurigkeit ein Moment des Zusammenseins, in schönen Bildern treffen sich zwei Realitäten bei einem Picknick. Die Gruppe Nahirna22 und mittlerweile zehn deutsche Künstler*innen beginnen langsam einen Dialog.

Пікнік у вересні 2023 року в Києві, Україна.
Павло Мацейовський
Завдяки відкритості та людяності Анни Мірбах і Софі Шнелльбах було створено момент, який за своїм значенням виходить за межі самого себе. У смутку – момент єднання, у прекрасних образах – дві реальності зустрічаються на пікніку. Група Nahirna22 і тим часом десять німецьких художників повільно починають діалог.